«Що більше Україна втратить територій, то завиднішими будуть домовленості США з Росією». Російські ЗМІ про Україну

Поки в Ер-Ріяді 24 березня проходили переговори між Вашингтоном і Москвою, кремлівський телеканал «Царьград» явно нервував. У публікації на своєму сайті «Царьград» роздратовано нагадував: раднику президента США з національної безпеки Майклу Волтцу «має бути прекрасно відомо, що Україна не збирається визнавати за Росією жодних втрачених територій, а її офіційні особи відкрито заявляють, що будь-який мир розглядається Києвом як перемир'я, щоб краще підготуватися до наступної війни». «Для кого тоді цей балаган?», - дивувався кремлівський телеканал...

«Або вони дурні, або просто створюють видимість»

«Царьград» не втомлюється застерігати: «Україна, яку підзужують європейці, каже США «так», але обіцянки не виконує, увімкнувши стару шарманку: це Росія, мовляв, не тримає слова, сама себе обстрілює тощо. Москва попереджала Трампа, що буде саме так: якщо той не вийде з порочного кола щодо того, що угода щодо України - умова розвитку відносин із Москвою, на нього чекає провал. Трампу скоро доведеться вирішувати, що робити, але США ще сподіваються домогтися миру в Україні за рахунок інтересів Росії. Або, скоріше, вже роблять вигляд, що сподіваються».

«Кумедно спостерігати за переговорною метушнею наших американських «друзів». Минулого разу в Саудівській Аравії вони спочатку поговорили з росіянами. Домовилися. А потім повідомили про результати домовленостей українцям, розраховуючи, що ті візьмуть під козирок і будуть їх виконувати, оскільки представники США захищали на переговорах із Росією українські інтереси в максимально реалістичному ключі, а росіяни багато чого не вимагали. До чого це призвело, ми всі бачили. Україна, природно, абсолютно не думала, у чому європейці і канадці її повністю підтримують, дотримуватися домовленостей не завдавати ударів по енергетичних об'єктах. Росія, зціпивши зуби, терпіла українське нахабство кілька днів, щоб наочно продемонструвати США «дефіцит договороздатності» Києва, але потім стала відповідати. Усе швидко повернулося на круги своя», - виправдовує Кремль «Царьград».

«Читаючи блаженні заяви американських переговірників, ловлю себе на думці: або вони дурні (це навряд чи), або просто створюють видимість спроб домовитися, доброї волі до цього США. Щоб створити цим «алібі» Трампу, який обіцяв швидкий мир в Україні, демонструючи всьому світу, що сам Київ цього не хоче, після чого США «вмиють руки». І займатися всією цією миротворчою метушнею вони будуть, поки не розлучилися з надією, що США ще вдасться вмовити Москву або Київ погодитися на те, на що ті не бажають погоджуватися», - переживає автор статті.

На його переконання, «реальність така, що поки Україна здатна воювати, вона воюватиме з Росією, тобто мінімум до кінця року».

«Щоб не гаяти часу даремно і не підставитися з відсутністю серйозних результатів, США повинні відмовитися від своєї ідеї нормалізації відносин з Москвою, що не спрацювала, за рахунок життєво важливих інтересів Росії в Україні, дистанціюватися від військової та фінансової допомоги Києву, давши йому та його європейським спонсорам можливість провалитися, і приступити ще до того до покращення відносин з Росією. Лякати Москву новими санкціями - лити воду на млин Китаю, головного противника і конкурента США», - повчає «Царьград».

І підкреслює: «Що більше Україна втратить додатково територій, то завиднішими і масштабнішими будуть домовленості США з Росією, то більшої поразки зазнає глобалістська еліта Європи, яка працює проти Трампа, і американські глобалісти».

«Люди Трампа, безумовно, розуміють, що не можна дозволяти довго Києву зривати процес нормалізації відносин із Росією. Бо цим обов'язково скористаються вороги США за кордоном і всередині країни. Тому терміни можливого врегулювання в Україні постійно здигаються вправо, і невирішеність української проблеми, як бачимо, не надто заважає процесу встановлення взаєморозуміння між США і Росією. Москва ясно показує Вашингтону, що дуже зацікавлена в цьому, але не ціною поступок будь-яких із зайнятих в Україні територій, щоб ті стали плацдармами для швидкого відновлення Києвом і його європейськими спонсорами війни з Росією, тим паче, що вони також є ворогами Трампа та його курсу», - догідливо підсумовує «Царьград».

«Під підозрою тут, безумовно, Україна»

На сторінках газети «Известия» прокремлівський «військовий експерт» Дмитро Корнєв із тривогою розмірковує, «як можна забезпечити контроль припинення вогню в Україні».

«Питання не пусте і не просте: протяжність лінії зіткнення збройних сил двох країн становить близько 2 тис. км. Якщо на кожен кілометр цієї відстані поставити по спостережному посту, то це 2 тис. об'єктів, які потрібно побудувати, підготувати, оснастити технікою і розмістити на місцевості. Важливий момент - необхідність забезпечення безпеки спостерігачів. Ще один фактор: ці люди мають бути узгоджені обома сторонами конфлікту і, звісно, не сприйматися ними як сили, що працюють на протилежну сторону. Усе це необхідно визначити заздалегідь під час переговорів», - спантеличений «військовий експерт».

«...Найпростіший спосіб - це розведення збройних сил сторін і введення між ними спостерігачів. Чиї це можуть бути сили у випадку з Україною, поки що питання. Але можна припустити, що на цю роль підійдуть «блакитні шоломи» ООН або військові формування з Індії чи Китаю. Навряд чи Російську Федерацію влаштують миротворчі сили з країн блоку НАТО... Якщо на те є політична воля американського керівництва, то США можуть забезпечити виконання перемир'я Україною за рахунок свого впливу на київську владу. А спостереження за його перебігом може бути забезпечено американськими космічними і повітряними засобами контролю. Так, наприклад, США можуть відстежувати будь-які пуски балістичних ракет», - припускає Корнєв.

Він переживає, що «складніша ситуація з контролем пусків крилатих ракет і роботою РСЗВ, але і він можливий, якщо використовувати авіаційний моніторинг із застосуванням розвідувальних дронів». 

«При цьому сторонами має бути визначена демілітаризована смуга місцевості, в якій США можуть все моніторити. Зрештою, якщо вони дійсно зацікавлені в перемир'ї, то можуть забезпечити і його виконання: у них для цього є всі необхідні технічні засоби», - підказує «військовий експерт».

Наступна проблема, на його думку, «проблема спостерігачів». «Які ризики тут є? Основний - це потрапляння моніторингової інформації тій чи іншій стороні конфлікту. Під підозрою тут, безумовно, Україна та її союзники, оскільки вона протягом останніх кількох років невпинно користується і американськими, і натовськими розвідувальними даними. Відповідно, або Сполучені Штати мають припинити обмін даними моніторингу з інформаційними системами НАТО, або Північноатлантичний альянс має припинити обмін даними з Києвом і, як мінімум, на час перемир'я. З урахуванням великого мирного імпульсу Трампа це цілком вирішуване завдання», - інструктує московський «експерт».

«На жаль, у Європі не залишилося по-справжньому нейтральних держав, а отже, неупереджені спостерігачі можуть знайтися або в Азії, або в Африці, або, припустимо, в Латинській Америці. Усі питання міг би вирішити Китай, але малоймовірно, що США погодяться на його монопольну участь у контролі процесу припинення вогню. Отже, альтернативу Америці можуть скласти тільки якісь міжнародні наглядові сили. Яке в підсумку буде ухвалено рішення про контроль за перемир'ям, думаю, ми дізнаємося найближчими днями. Це питання, в принципі, можна вирішити, якщо на те є воля всіх договірних сторін. Головне тут - забезпечити рівні умови і виключити гру в одні ворота, яку вже не раз влаштовували наші «партнери» з блоку НАТО. Тоді, цілком можливо, за невеликим 30-денним перемир'ям вдасться намацати довгий, міцний і прийнятний для всіх мир», - обережно підсумовує «військовий експерт».

«В якості «корисного ідіота»

Газета «Взгляд» зраділа: «Трамп знайшов засіб від жадібності Зеленського».

«Дональд Трамп запропонував Україні передати під американський контроль усі атомні станції країни. І хоча Володимир Зеленський заявляє, що йшлося виключно про ЗАЕС, слова глави Білого дому вже підтвердили інші члени його адміністрації. На думку експертів, у цьому випадку Трамп повторює сценарій угоди щодо рідкоземельних ресурсів», - починає «Взгляд».

Газета відразу застерігає, що, з одного боку, «в експертному середовищі вважають, що Трамп обертає ініціативи Зеленського на користь США і діє методами німецького уряду на початку XX століття», а з іншого - «перехід українських АЕС під контроль американців містить у собі серйозні ризики не лише для Києва, а й для Росії».

«Взгляд« цитує «президента Фонду підтримки наукових досліджень і розвитку громадських ініціатив «Основание» Олексія Анпілогова, який акцентує, що «США давно виявляють інтерес до української атомної енергетики. Так, вони непогано заробляють, поставляючи Києву ядерне паливо».

Анпілогов нагадує, що «Україна перевела свої АЕС на американські компоненти від компанії Westinghouse замість російських. І в цьому контексті ідея США контролювати діяльність станцій послідовна і логічна». Одночасно Анпілогов вбачає у словах Трампа «двоходовий план» - у разі мирного врегулювання конфлікту Штати могли б продавати надлишки української енергії Євросоюзу».

«Аналітик» переконаний, що «фактично йдеться про те, що на АЕС України з'явиться іноземний менеджмент».

«Очевидно, Вашингтон розраховує контролювати процес збуту і заробляти, залучаючи Київ як «корисного ідіота». Отримувати дозволені дози радіації, обслуговувати об'єкти так само буде місцевий персонал. Але за комерційну діяльність відповідати почнуть американці. Міжнародний поділ праці виглядає саме так: комусь у реактор лізти, а комусь чисті кіловати продавати», - зі злою іронією заявляє Анпілогов.

«Взгляд» із ним погоджується: «Зеленський зацікавлений у такій співпраці, оскільки розраховує продовжити своє перебування при владі. Однак для звичайних українців реалізація ідеї Трампа обернеться зростанням цін на електроенергію. Крім того, якщо Київ все-таки передасть АЕС під управління США, то це несе ризики і для Росії.

«Американські фахівці не знають усіх тонкощів роботи реакторів радянського зразка. Якщо станеться якась аварія, на Заході почнуть кричати про «новий Чорнобиль». При цьому звинувачувати будуть Москву, а не Штати», - додає Анпілогов.

Він тривожиться, що «є і ризики техногенного характеру». «Перший і другий реактори Рівненської АЕС побудовані без контейнера - зовнішньої подвійної гермооболонки. Схожа ситуація на Южно-Українській станції. Їх потрібно виводити з експлуатації, тим паче там немає нагляду Росатома і його дочірніх організацій. У разі отримання контролю над об'єктами Штати навряд чи проявлять відповідальне ставлення до інфраструктури», - нарікає прокремлівський «аналітик».

З тим, що «президент США обертає ініціативи Зеленського на користь Вашингтона», погоджується і «політолог» Володимир Корнілов, який втік із Донецька до Москви. Він підтакує «Взгляду», що після пропозиції щодо рідкісноземельних металів на території Донбасу і Запорізької області «Трамп одразу ж підсовує угоду, за якою Зеленський має здати взагалі всі мінеральні ресурси України».

«Так і тут - він просто брякнув про Запорізьку АЕС, а Вашингтон сподівається забрати всі атомні електростанції і каже, що це найкраща гарантія їхнього захисту. Але при цьому в Америці нікого не хвилює, у чиїй власності перебувають ці АЕС. Пригадується історична аналогія. Ще 1918 року Центральна рада під приводом заступництва з боку Німеччини віддала німцям практично всі ресурси країни - хліб, зерно, худобу і вугілля. У підсумку Берлін користувався всім цим, а місцевих управлінців поміняли на свого ставленика - гетьмана Скоропадського», - повчає Корнілов.

«Ось приблизно так само діятиме Трамп щодо Зеленського. На Україні й до початку СВО левову частку агрогосподарств, полів скупили американці та міжнаціональні корпорації. А зараз вони можуть забрати все, що ще належить місцевим фермерам», - лякає нині московський «політолог».

Водночас він сумнівається в «доцільності укладення угоди між США та Україною» щодо ЗАЕС. «Великий американський бізнес не стане вкладатися в місцеві АЕС. Все-таки бойові дії досі тривають. Декларувати можна все що завгодно, але як це має виглядати на практиці, не уявляє ніхто. Навіть Трамп», - чомусь упевнений Корнілов.

«Каратиметься смертю на місці»

Урядова «Российская газета» сфабрикувала «розслідування», «навіщо Зеленський дозволив стріляти по мітингувальниках».

Настільки рішуча заява явно розрахована налякати російського читача. Але з цим в урядової газети виходить не дуже, бо вона одразу ж змушена уточнювати, що ніяких «розстрілів» Зеленський поки що не дозволив, тому що насправді це Верховна Рада тільки «готується дозволити Нацгвардії України стріляти по мітингувальниках» - поточного тижня Верховна Рада «має проголосувати в другому читанні за законопроєкт №10-311, яким Національну гвардію України наділяють правом застосовувати до мітингувальників усі засоби придушення, аж до вогнепальної зброї, без попередження».

Але спробувати налякати «Российская газета» все одно пробує: «За поширеною в Україні думкою, у такий спосіб Зеленський готується до виборів і можливих масових протестів, але здається, що його глибинний страх ніяк не пов'язаний з електоральними процесами... Тому незадоволеним режимом Зеленського українцям залишається лише із сумом згадувати про «диктаторські закони 16 січня», які в останній місяць влади Януковича передбачали лише штрафи за те, що при Зеленському каратиметься смертю на місці».

І продовжує: «Утім, перетворення України за останні півтора року на військову диктатуру стало вже звичним місцем, і йдеться лише про останні мазки в юридичному оформленні наявного порядку речей. Куди цікавіша причина, через яку Зеленський погрожує смертю протестувальникам, які ще не вийшли на вулиці Інститутська, Грушевського і Банкова. Вибори, як здається, тут зовсім ні до чого, оскільки сама по собі виборча кампанія, на яку, за словами спецпосланця США Стівена Віткоффа, Зеленський і його камарилья принципово погодилися, навпаки, має сприяти поверненню української держави в конституційне й демократичне поле, згладжуванню суперечностей у суспільстві та загасанню пристрастей. Ось тільки будь-які вибори - байдуже, до чи після укладення миру, за участю Зеленського чи без, - нинішньому режиму категорично не потрібні, хоч би що його спікери казали зараз американським емісарам».

«Российская газета» наполягає, що «влада Зеленського і Єрмака зберігається, поки триває війна, тому сама ідея конкурентного розіграшу президентських повноважень діє на узурпаторів, як ультрафіолет на чорну цвіль».

«Зеленський відчуває страх і тому дозволяє стріляти по будь-якому прояву нелояльності. З цієї причини обговорення перспектив Тимошенко, Порошенка, Залужного, Кличка, Усика, Притули, терориста Буданова або екстреміста Арестовича, а так само поки що публічно не заявлених претендентів на президентську булаву в контексті передвиборчої соціології та електоральних перспектив має дозвільний і максимально теоретичний характер. На сьогодні немає не тільки конкретних дат початку виборчої кампанії та голосування, а й навіть приблизного розуміння того, за якими правилами все відбуватиметься, - ті, за якими Зеленського обирали шість років тому, до країни, що вийшла за результатами його правління, більше не застосовні. Зберігати цю невідомість і невизначеність Зеленський буде максимально довго разом із режимом воєнного стану і власне війною. Безмежна мобілізація, що не збавляє обертів, - найкраще цим намірам підтвердження», - намагається переконати «Российская газета».

Вона точно дізналася - «чого Зеленський справді боїться, то це військового перевороту, путчу, змови, можливо з елементами «майдану».

«Внутрішня ситуація в Україні сьогодні така, що силова зміна влади ймовірніша за демократичну передачу повноважень. Зеленський сьогодні один проти олігархів, чиї активи він зараз обіцяє віддати американцям; проти армії, що згорає в божевільних «контрнаступах»; проти регіональних баронів, які потай мріють про порятунок від київського ярма; проти старої та нової політичної еліти, якій він лише погрожує батогом і відбирає небагато пряників; нарешті, проти зубожілого, дезорієнтованого, заляканого населення. Немає в нього впевненості навіть у силовому апараті, безпосередньо в бійцях Нацгвардії - чи будуть вони захищати його згідно з присягою до останньої краплі крові?», - переймається «турботами» Зеленського газета російського уряду.

Переконана вона і в тому, що «Зеленський чим далі, тим більше не потрібен живим своїм спонсорам і продюсерам у США, ЄС і Великій Британії, як носій наймерзенніших таємниць глобалістів останніх трьох-п'яти років».

«Убити небезпечного свідка й остаточно занурити Україну в кривавий хаос і безвладдя, війну озброєних банд за ресурси - останній аргумент тих, хто звик заробляти на нестабільності й прагне будь-якими способами насолити Трампу, який декларує мир. Напевно Зеленський не вивчав історію військових переворотів в Африці, Азії та Латинській Америці, коли диктаторів позбавляли влади і життя генерали, а то й чини нижчого рангу, в чиїй лояльності до останнього моменту не було сумнівів. Але небезпеку такого розвитку відчуває і тому дозволяє стріляти за будь-яким проявом нелояльності, оскільки на нинішньому історичному витку «майдан» буде вже не з гаслами, а одразу з гранатометами», - явно зі сльозами на очах підсумовує «Российская газета».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»